Інноваційний процес. Класифікація інновацій.
Сучасні підприємства, що функціонують у складному соціально-економічному середовищі, повинні постійно створювати і впроваджувати різного роду інновації, що забезпечують їхню ефективну діяльність у ринковій економіці. Необхідність інноваційної діяльності викликається до життя загальною закономірністю розвитку і прогресу індивідуального і суспільного відтворення.
Правові, економічні і організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні визначає Закон України «Про інноваційну діяльність», згідно якого інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.
Інновація - це процес свідомого здійснення змін у техніці, технології та організації праці.
Інновація виражається: у застосуванні нових видів інструментів чи нових принципів користування інструментом; у впровадженні нового технологічного процесу чи матеріалу; у використанні нового місця чи території, раніше не відомих; у здійсненні нової дії.
Розрізняють такі основні типи інновацій:
Ø товарна інновація – введення нового продукту;
Ø технологічна інновація – введення нового методу виробництва;
Ø ринкова інновація – створення нового ринку товарів або послуг;
Ø маркетингова інновація – освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;
Ø управлінська інновація – реорганізація структури управління;
Ø соціальна інновація – впровадження заходів для поліпшення життя населення;
Ø екологічна інновація – впровадження заходів для охорони навколишнього середовища.
Класифікація інновацій наведена в таблиці 1.
Таблиця 1 – Класифікація інновацій
Класифікація інновацій | |
За результатами | Наукові, технічні, конструкторські, виробничі, інформаційні |
За темпами впровадження | Стрибкоподібні, швидкі, зростаючі, уповільнені, затухаючі |
За масштабами | Глобальні, транснаціональні, регіональні, місцеві |
За результативністю | Зростаючі, високі, низькі, стабільні |
За характером ефективності | Фінансові, бюджетні, економічні, соціальні |
За поширенням | Одиничні, дифузійні |
За охопленням очікуваної частини ринку | Локальні, системні, стратегічні |
За глибиною внесених змін | Радикальні (базові), поліпшу вальні, модифікаційні |
За місцем у виробничому процесі | Сировинні, технологічні, продуктові |
Інновації можна також розглядати і як вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, що приводять до кількісних або якісних змін у підприємницьку діяльність. Інноваційна діяльність полягає у підготовці, обґрунтуванні, освоєнні та контролі за впровадженням нововведення.
Згідно із законодавством України інноваційна діяльність – це діяльність, що спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок та зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів та послуг.
Суб’єкти інноваційної діяльності:
Ø фізичні та юридичні особи України;
Ø фізичні та юридичні особи іноземних держав;
Ø особи без громадянства;
Ø об’єднання юридичних та фізичних осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і залучають майнові й інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.
Менеджмент інновацій чи нововведень — це управління комерціалізацією нових наукових знань, товарів, послуг, технологічних і організаційних ідей.
Відкриття — це нове знання чи виявлення чого-небудь корисного. Наприклад, закон И.Ньютона.
Винахід — це нове технічне рішення, на яке в принципі можна одержати патент, але яке може виявитися зовсім марним. Наприклад, автоматичний “капелюхоліфт”, запатентований механізм, що дозволяє, вітаючи когось, піднімати капелюх, не доторкаючись до неї.
Нововведення (інновація) — це перше використання чогось нового: перше свідчення того, що кінцевий споживач визнав корисність новинки і готовий за неї заплатити.
Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною і дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі інформаційної) чи продукції з виготовлення експериментального зразка чи дослідної партії і відповідає таким вимогам:
Ø він є реалізацією (впровадженням) об’єктів інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів ліцензії або він є реалізацією відкриттів;
Ø розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;
Ø в Україні цей продукт вироблено вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентноздатним і має суттєво вищі економічні показники.
Інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів щодо створення і реалізації інноваційного продукту та інноваційної продукції.
Основні елементи інноваційного проекту:
· інноваційні цілі, задачі розвитку виробництва і показники ефективності проекту;
· перелік заходів і зміст робіт зі здійснення проекту, взаємопов'язаних за ресурсами, термінами і виконавцями;
· правові й економічні умови взаємодії учасників проекту, основні зобов'язання, поділ ризиків і результатів інновації;
· перелік заходів щодо соціального і територіального узгодження інновації і її підтримці державними органами;
· система менеджменту по проекту.
Об’єкти інноваційної діяльності:
Ø інноваційні програми і проекти;
Ø нові знання та інтелектуальні продукти;
Ø виробниче обладнання та процеси;
Ø інфраструктура виробництва і підприємництва;
Ø організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва або соціальної сфери;
Ø сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;
Ø товарна продукція;
Ø механізм формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.
Загальні принципи організації інноваційної діяльності.
Перший принцип. Створіть інноваційний клімат у роботі, такий клімат, що допускав би відхилення від загальноприйнятого, "необґрунтовані" ідеї й інші форми роботи в колективі. Якщо не ввести правила, що заохочують волю дій (розуміється у відомих межах), то інноваційна діяльність не одержить розвитку. З усіх принципів організації інноваційної роботи цей найважливіший.
Другий принцип. Починайте з простих і доступних альтернатив. У більшості проблемних ситуацій немає потреби "переробляти світ". У кращому випадку необхідно провести скромні удосконалення чи виправлення.
Третій принцип. Не починайте відразу з пошуку ідеального рішення. Оскільки більшість прийнятних варіантів рішень звичайно виходить у ході вибору найкращого рішення з декількох конкуруючих між собою, було б нереалістично очікувати, що якась альтернатива покажеться ідеальної з першого погляду. Разом з тим не слід відкидати відразу ті альтернативи, що не виглядають ідеальними.
Четвертий принцип. Залучайте людей, охоче приймайте допомогу інших у виробленні широкого набору альтернатив. Хоча група працівників — не завжди самий придатний форум для рішення проблем, вона може виявитися дуже ефективною формою організації вироблення самого широкого спектра варіантів рішення. Використання ідей інших чи реагування на них допоможе виробити більш новаторські і більш практичні рішення, чим це в змозі зробити окрема людина.
Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді інноваційного центру, бізнес-інкубатора, технополісу, технопарку тощо.
Технологічний парк – юридична особа або об’єднання на підставі договору про спільну діяльність юридичних осіб (учасників), головною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій та конкурентоспроможної на світових ринках продукції.
Технопарк – це комплекс дослідних інститутів, лабораторій та підприємств, що створюється на заздалегідь підготовлених територіях з метою координації діяльності та співробітництва таких головних ланок, як наука , вища школа, державний сектор виробництва, приватні підприємства, місцеві та регіональні органи управління.
Технополіс – це науково-промисловий комплекс, створений для виробництва нової прогресивної продукції або розроблення нових наукомістких технологій на базі тісних взаємовідносин виробничих підприємств з вищими навчальними закладами і науково-технічними центрами. У ньому поєднується наука, техніка і підприємництво. Функцією технополісу є максимальне використання унікального науково-виробничого та трудового потенціалу великого міста, його зручного економіко-географічного положення через формування життєво важливої для інноваційної діяльності інфраструктури.
Технополіс – це сукупність технопарків, інкубаторів і комплексу різноманітних структур, які забезпечують життя міста.
Бізнес-інкубатор – це комплекс, який займається наданням інноваційних послуг щодо реалізації інноваційних проектів. Інкубаційний для фірми триває від 2-3 до 5 років, після чого інноватор може вести діяльність самостійно.
Венчурні (ризикові) компанії - це підприємства , діяльність яких спрямована на наукові дослідження, впровадження нововведень та фінансування інноваційних проектів. Діяльність венчурних компаній пов’язана з досить високим ступенем ризику. Перевагою таких підприємств є вузька спеціалізація, концентрація матеріально-технічних та фінансових ресурсів на одному напрямі дослідження і можливість швидкої переорієнтації на інші напрями діяльності.
Немає коментарів:
Дописати коментар